Віталій Бутенко: Чому політика погано впливає на ПЕК

За останні два роки енергетика України стала схожа на футбольний м'яч. Кожен норовить штовхнути його ногою в надії забити гол.

Гучні гасла «Україні потрібно більше атому!», ... «Україні не потрібне свій вугілля!», ... «Україні потрібна енергетична «демоно»-полізація» ... В кращому випадку – це попадання в штангу. У гіршому – гол у свої ж ворота. Заклики «всі на боротьбу проти...» збуджують уяву своєю ірраціональною зарядженістю. Тільки результат, який нам обіцяють без урахування законів економіки, завжди дає нуль для енергетики і поразку для всієї країни.

Давайте оцінимо вітчизняну генерацію за трьома простими і зрозумілими споживачеві критеріями.

Перший: технічне рівняння виробництва електроенергії в Україні. Воно виглядає наступним чином:

50% (Атом) + 37% (ТЕС) + 13% (Гідро та Зелені) = 100%

Саме така структура виробництва електроенергії закладена у фундамент енергосистеми України. Нерозривний тандем базового атому і національної теплової генерації. Якщо цей баланс «рвати» - надійність енергетичної системи країни не витримує. Чому? Атом несе базове навантаження. Теплова генерація дає маневреність. Тільки разом вони забезпечують енергетичну стабільність і безпеку країни.

Другий: соціально-економічний профіль ключових видів генерації.

Ось проста математика:

• Атом забезпечує роботою 34 000 фахівців. У 2015 році внесок АЕС в економіку України склав 9,4 млрд грн. З них зарплати співробітникам склали 4 млрд грн, а податки - 5,4 млрд.
• Теплова генерація плюс український вугільний сектор, який забезпечує ТЕС паливом, дає роботу 180 000 українцям. У 2015 році надходження в економіку України склали 15,4 млрд гривень. З них у сімейний бюджет українських сімей надійшло 5,9 млрд гривень у вигляді зарплат і ще податки на суму 8,5 млрд грн.
• Якщо врахувати зарплати + податки + інвестиції, то за 2015 рік атомна генерація повернула в економіку країни близько 12 млрд грн на рік. Теплова генерація + українське вугілля за той же період - 22,6 млрд грн.

Третій: паливна складова енергетичного рівняння країни. Атомна генерація працює виключно на імпортному (валютному) паливі. При цьому 95% купують у Росії і 5% у Америки. Щорічно атомна енергетика України витрачає близько 500 млн дол на закупівлю імпортного палива. Це вважай більше половини всього тарифу АЕС. У той же самий час українські ТЕС працюють на українському вугіллі. Всі витрати на закупівлю палива ТЕС повертаються в економіку України.

При річному доході Енергоатому в 31 млрд грн, більше половини йде з України через валютну передоплату за ядерне паливо. У тепловій генерації при річному доході в 39 млрд грн, 60% йде на платежі за українське вугілля. Решта – зарплати і податки. Підсумок – всі гроші теплової генерації йдуть в економіку України.

При цьому очевидно: енергосистема України може бути по-справжньому надійною тільки, якщо кожен з видів генерації працює в тандемі, тут не може бути «правильних» і «неправильних». Енергетика – гра командна, тільки без лавки запасних. В ній усі – в основному складі. АЕС – це базове навантаження, ТЕС – це маневреність. Атом – більш дешевий, але і паливо для нього купується за кордоном, теплова генерація – більш дорога, тільки вугілля вона споживає українське.

Напевно, сьогодні круто розмахувати у ФБ «експертною» сокирою декларацій і гасел, щоб зрубати дерево теплової генерації на дрова політичної гільйотини. Опально вказувати на те, що соціально-економічні коріння цього сектора економіки країни підтримують сотні тисяч українців, їх сімей.

Сухий залишок. Можна ганятися за глобальними трендами - це модно. Можна декларувати боротьбу за зниження вартості електроенергії - це популярно. Можна оголошувати хрестовий похід проти приватного енергетичного бізнесу - це електорально.

Кожен має право мати свою думку. Це ж Україна. Але знаю точно одне: неможливо розв'язати інтегральне рівняння енергетики країни, користуючись політичною таблицею множення.

По материалам: Новое Время