1369 рік, Петро Могила, Грушевський і Скоропадські: архів Києва показав раритети, які формують ідентичність України
Ринки 12.02.2026 14:41
Автор: Ольга Левкун
Директор Центрального державного історичного архіву України у м. Києві Ярослав Файзулін ексклюзивно для відділу "Культура" агентства "Інтерфакс-Україна"розповів про найцінніші фонди установи та продемонстрував добірку унікальних документів, стародруків, карт і рукописів, що формують “скарбницю архівної спадщини України” та презентують її перед світом.
Найдавнішим експонатом, який показали журналістам, став документ 1369 року. Він стосується надання земель мешканцю Новосідлова Йоганну Аустертеру. Документ скріплено сургучною печаткою, яка підтверджує його оригінальність.
“У XIV столітті, як і зараз, документи скріплюються печатками, і саме ця печатка засвідчує оригінальність цього документу”, - зазначив Ярослав Файзулін під час демонстрації.
Окремий блок показу був присвячений тому, з чого фактично починався архів як інституція. Архів розпочинався у 1852 році з актових книг. Імператорським указом 1852 року створили центральні архіви в Києві, Вільно і Вітебську, де мали зберігати давні актові книги, документи Речі Посполитої та Великого Князівства Литовського. Актові книги містили матеріали судів - земських, гродських, підкоморських, а також документи магістратів і ратуш: рішення, договори купівлі, нотаріально завірені акти та інші оригінальні матеріали.
За словами директора архіву, до кінця XIX століття на зберіганні формували близько 6 тис. актових книг, однак під час Другої світової війни 4 тис. було втрачено. Нині в архіві зберігається близько 2 тис. актових книг. Їх уже оцифрували.
Серед найцікавіших прикладів - актова книга із записом тестаменту Петра Могили про розподіл спадку. Під час огляду звернули увагу на техніку захисту: актові книги прошивалися шнурівкою, аби унеможливити підміну аркушів чи “вклейки”. У XIX столітті ці документи нерідко використовували для підтвердження права власності або навіть дворянства, а наприкінці книга завірялася печаткою і підписом директора архіву.
У XIX столітті й частково у XX столітті архів розміщувався у Червоному корпусі Університету Святого Володимира (нині КНУ імені Тараса Шевченка), про що свідчать відбитки печаток на документах.
Ще один раритет, який показали, - це Євангеліє початку XVII століття, надруковане у львівській друкарні і подароване Петром Могилою церкві Спаса на Берестові. Книга оздоблена дорогоцінними металами, а на ній збереглися дарчий напис Петра Могили та родинний герб Могил. В архіві нагадали, що Могила походив із давнього боярського роду з Молдови.
Не менш промовистим символом української присутності в європейському інтелектуальному просторі стала карта XVIII століття німецького картографа Йоганна Баптиста Гомана - “Ukraina, terra Cosacorum” (“Україна, земля козаків”). На ній позначено козацькі землі та сусідні держави. Перше видання карти датується 1716 роком, а атлас, який нам продемонстрували, — 1748 року. Таким чином, уже в середині XVIII століття Україна була представлена в європейських атласах під власною назвою.
Окремий розділ демонстрації стосувався документів державного управління Гетьманщини. В архіві зберігається понад 200 гетьманських універсалів - від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського, тобто універсали практично всіх українських гетьманів. Нам показали універсал Хмельницького з підписом “рукою власною”, а також універсали Івана Мазепи та Івана Скоропадського.
Документи засвідчені печатками, а їхнє збереження забезпечувала кустодія - паперова накладка над печаткою. На прикладі універсалів можна звернути увагу, що прочитання підписів і скоропису часто потребує спеціальної підготовки - зокрема, знання палеографії.
В архіві наголосили, що універсали XVII–XVIII століть здебільшого регулювали практичні питання, такі як, призначення на посади, надання землеволодінь, передачу майна, тоді як універсали Центральної Ради на початку ХХ століття мали інший характер, як державницькі акти, що відображали шлях України до незалежності.
Серед візуально вражаючих пам’яток — зображення національного герба, яке планували розробити за часів останнього гетьмана Кирила Розумовського.
У центрі композиції - козак із мушкетом, образ, що був присутній на гербах багатьох гетьманів і пізніше вплинув на символіку гетьмана Павла Скоропадського (графіку розробляв Георгій Нарбут).
Також продемонстрували фірман турецького султана Мехмеда IV з тугрою - султанським знаком, який містить ключову інформацію про правителя та його титулатуру. Документ, датований 1651 роком, стосується періоду підготовки українського війська до битви з Річчю Посполитою під Берестечком: у ньому султан обіцяє сприяння Богдану Хмельницькому — на тлі пошуку союзників у війні з Польщею.
В окремому блоці увагу приділили масивам, з яких українці сьогодні найчастіше “відновлюють” власну історію: метричним книгам, сповідним розписам, кліровим відомостям.
В архіві також зберігається метрична книга, в якій зафіксовано запис про народження Тараса Шевченка. Архівісти наголошують, що такі метричні записи є первинними джерелами для дослідження біографій і родинних історій.
Сповідні розписи велися як облік парафіян, але водночас були важливими і для імперської влади - зокрема для реєстрації населення та оподаткування. Серед промовистих прикладів - запис про прихід на сповідь родини Григорія Шевченка, де згадано дружину Катерину та дітей Микиту, Тараса і Йосипа.
Нам показали й метричну книгу з записом про народження Голди Меїр, що, за словами архівістів, має особливе значення для дослідників і міжнародних інституцій.
Окремим пластом виставки став фонд Михайла Грушевського. Нам показали рукописи, зокрема пов’язані з “Історією України-Руси”, а також друковані видання праці, де видно еволюцію формулювань автора. Серед матеріалів - листівки з європейськими містами і столицями початку ХХ століття, а також жандармська фотографія 1914 року з антропометричними даними Грушевського. Окремо показали жандармські та філерські альбоми, кишенькові “довідники” для стеження, і пояснили, що на діячів українського, польського чи єврейського руху заводили картотеки з фіксацією кожного епізоду, що потрапляв у поле зору влади.
Завершальним акцентом добірки стали документи гетьмана Павла Скоропадського. Серед них - його листування з Карлом Густавом Маннергеймом: частина листів написана від руки, частина надрукована, зустрічаються тексти російською та німецькою мовами.
Окремий раритет - генеалогічне дослідження дружини гетьмана Олександри Скоропадської, яка розписала лінії Дурнових і Скоропадських на дев’ять поколінь, оформивши матеріали з гербами, портретами та фотокартками.
Також показали родинний альбом Скоропадських та документи організацій, зокрема Всеросійського земського союзу, з яким пов’язана біографія Симона Петлюри.
В архіві підкреслили, що продемонстрована добірка - це лише мала частина фондів: це “імпровізована виставка”, підготовлена спеціально для нашого візиту, й умовно становить лише “один відсоток” від того, що зберігається у сховищах.
Зазирнути “за лаштунки” архіву можуть не лише професійні дослідники. Як пояснили в установі, для всіх охочих передбачена можливість замовити екскурсію на платній основі в межах платних послуг архіву - із попереднім узгодженням формату та часу візиту. Водночас архів регулярно проводить безкоштовні ознайомчі екскурсії для студентів, зокрема студентів-істориків, як складову їхньої професійної підготовки. Такі відвідування організовують за зверненнями навчальних закладів, з якими архів має укладені договори або меморандуми про співпрацю.
Фото: Ольга Левкун, Олександр Зубко
Теги: Гетьман документи Скарбниця нації архів Переглядів: 24
