Компании

все компании

Андрій Марункевич: Головний експерт департаменту з продажу та роботи з інвесторамикомпанії «КІНТО»

22 января 2012 года, 07:38
Андрій Марункевич: Головний експерт департаменту з продажу та роботи з інвесторамикомпанії «КІНТО» Ніколи не був песимістом, але вважаю, що бути оптимістом інколи ще небезпечніше, тому завжди стараюсь оцінювати все реалістично, так би мовити, зі сторони.
З огляду на сьогоднішній стан світової економіки та фінансових ринків зокрема, з економічної точки зору 2012 рік обіцяє бути нелегким. Постійні дискусії щодо майбутнього фінансової системи, висока ринкова волатильність і зниження активності в реальній економіці – те, що ми можемо успадкувати з 2011 року. Макроекономічна статистика та оцінки рейтингових агентств вказують на те, що стабільності навіть в найбільших економіках немає. А коли немає впевненості щодо економіки, оптимізм на ринках починає зникати. Акції навіть найбільш надійних компаній можуть втрачати по декілька відсоткових пунктів лише протягом однієї торгової сесії. У 2011 році таке спостерігалось неодноразово.

Продавці, остерігаючись паніки, намагаються якомога швидше закрити свої позиції на ринку акцій і придбати більш безпечні активи. Покупці не поспішають купувати, оскільки передбачають ще більше зниження цін, що в результаті і відбувається. Всі в очікуванні так званого дна. От тільки справа в тому, що його, як такого, взагалі не існує. Сьогоднішнє дно вже через деякий час може здатися вершиною, як і попередня вершина дуже швидко може перетворитися на глибоке дно. Все це ігри з ринком, які не мають ніякого інвестиційного підґрунтя.

На відміну від туманного розуміння ринкової динаміки, в дійсності є лише ціна і вартість, і справжні інвестори відштовхуються лише від цього. Вони керуються співвідношенням саме цих величин, коли вирішують чи варто купувати ту чи іншу акцію, а не визначенням того, чи на ринку зараз дно, чи вершина, і якою буде динаміка ціни надалі. Інвестор завжди користується ринковою панікою, адже вона дає йому змогу придбати акції за ціною, яка може бути набагато нижчою від їх реальної вартості. А якщо ціни на ринку будуть знижуватися й далі, то це сприйматиметься лише як відкриття ще більших можливостей. Головним ідеологом цієї інвестиційної філософії є відомий американський інвестор Уоррен Баффет. Але й Баффет у періоди зниження цін на ринку не купує всі акції, які вагомо знизились в ціні. Головне в такі моменти – знайти акції, які мають високу внутрішню вартість, тобто за якими стоїть ефективний бізнес, але які можна придбати на ринку за набагато нижчою ціною, аніж вони торгувались раніше. Не буде зайвим нагадати, що така стратегія в свій час дозволила Баффету стати найбагатшою людиною в світі, посунувши Біла Гейтса на друге місце.

Інколи я ловлю себе на думці, що коли розпочну власну інвестиційну діяльність, умови можуть цьому не надто сприяти – економіка на піку зростання, а фінансові ринки сповнені ейфорією безмежного росту. В такі моменти ціни на ринку можуть бути невиправдано високі, а переплачувати ніколи не хочеться. Як не дивно, але лише економічний спад і паніка на фінансових ринках завжди дають можливість виявити справді стійкі компанії з ефективним бізнесом і придбати їх за низькими цінами.

Різного роду продукцію, яка під впливом інфляції за останній рік подорожчала щонайменше на 15-30% (якщо говорити не лише про товари першої необхідності), ми щодня справно купуємо, а акції компаній, які за останній рік знизились в ціні більше як на 30-50% під впливом панічних настроїв, ми вперто ігноруємо. Це не піддається ніяким законам логіки, адже це акції саме тих компаній, які цю продукцію виготовляють (нехай навіть опосередковано), й від подорожчання якої вони швидкими темпами нарощують свої доходи. Давно відомо, що фінансового успіху можна досягнути лише тоді, коли в більшій мірі перебуваєш на стороні виробництва, а не споживання. Найбільш успішні інвестори стали такими не тому, що в них якісь надзвичайні розумові здібності чи невичерпні фінансові ресурси, а тому, що будь-якою ціною дотримувалися цього простого правила – виробляти завжди більше, аніж споживати. Доходи мають перевищувати витрати.
 
Щоб виробляти, звичайно необхідно володіти виробництвом. Започаткувати власне – далеко не найпростіший шлях. Не у всіх є здібності й можливості для створення ефективного бізнесу. Не кожному подобається бути задіяним безпосередньо у бізнес-процесах. У будь-якому випадку існує простіший шлях – бізнес можна купити. Це найбільш швидкий та найбільш ефективний спосіб володіти активом, який може генерувати хороші прибутки. В цивілізованому світі все це давно відомо, і цим користуються всі. Однак в Україні все відбувається з точністю до навпаки – це правило використовує лише невелика горстка людей, а все інше населення за цим пасивно спостерігає. Першочергове завдання вітчизняних економістів та фінансистів полягає у створенні якісної вітчизняної економіки та фінансової системи, яка зможе бути конкурентоспроможною на світовому рівні. І починати треба саме з донесення до людей цього простого правила, про яке говорилося вище.

Не секрет, що у нас ще немає розвинутого ринку цінних паперів. Однак, починати можна і з того що є. А попит, як відомо, завжди створює пропозицію, і з часом на ринку з’являтимуться нові якісні емітенти. Тільки так можна створити свій власний ринок і стати його учасником безпосередньо чи опосередковано, а не спостерігати з узбіччя, як вітчизняна олігархія користується всіма ресурсами країни для свого бізнесу, в той час як більшість людей задовольняється неконкурентоспроможними зарплатами та пенсіями.

Давно спостерігаю за українськими компаніями, які мають достатньо хороший і ефективний бізнес – скажімо, в аграрній промисловості. Їхні акції користуються популярністю на світовому ринку цінних паперів, і в той час як іноземці вже отримують дивіденди від цих інвестицій, українці часто про такі компанії і про рівень їх доходів навіть не підозрюють. А все тому, що внутрішнього інвестора в особі населення країни до сих пір немає.
 
В капіталістичній економіці завжди будуть люди, які багатші за інших. Однак, все залежить від співвідношення. Для прикладу, в минулому році в США загальні активи всіх інвестиційних фондів становили 11 820 млрд. дол. Ці інституційні інвестори – не хто інший, як широко представлене населення країни, яке через ці фонди володіє вітчизняними та іноземними компаніями. Для порівняння, власний капітал вже згадуваного Уоррена Баффета у 2010 році складав 47 млрд. дол., що в сотні разів менше від активів всіх інвестиційних фондів країни. У тому ж році загальна вартість активів всіх українських інвестиційних фондів становила 13,5 млрд. дол. США, а якщо не враховувати венчурні фонди, то й взагалі 1,1 млрд. дол. При цьому власний капітал лише Ріната Ахметова у 2010 році за офіційними даними сягнув 5,2 млрд. дол., а в 2011 році журнал «Форбс» назвав вже 16 млрд. дол. США. (Баффет же, навпаки, збіднів до 39 млрд). На жаль, пересічний громадянин України такими темпами примноження власного капіталу похвалитися не може. І хоча наведені дані не є надто показові, однак дають загальну картину структури власності.  Тож чи відчуває себе звичайний українець власником вітчизняної економіки, а не лише її найманцем?

Не секрет, що українці не надто багаті, щоб кожен міг займатися інвестиціями. Однак, якщо подивитися на динаміку зростання активів на банківських депозитах, побачимо, що вільні грошові кошти у людей є. Але мало хто задумується над тим, що в банках ці гроші не завжди працюють ефективно. Мало хто цікавиться, чому ставки по банківських депозитах такі, а не інші. І далеко не всі розуміють, що якщо банк платить по депозитах такий відсоток, то на кредитах він заробляє ще більше. А якщо бізнес здатен працювати в таких умовах кредитування, то його рентабельність має бути ще вищою. Запитання для роздумів: для чого давати цьому фінансовому механізму заробляти на собі, якщо можна безпосередньо ставати на сторону бізнесу, на який працює вся економіка?
 
На початку я говорив про фінансові ринки, які за відсутності оптимізму ведуть себе дуже непередбачувано, що може призвести до значного зниження цін. Коли дивишся на речі тверезо і починаєш розрізняти позитивну і негативну сторону одного явища, ніхто не заважає стати на бік позитиву і використати його на свою користь. Саме так поступають справжні оптимісти. А тому я щиро всім бажаю у Новому році діяти лише за цим правилом.  



По материалам: Кинто





Просмотров: 1561